Протидія торгівлі людьми - корисні поради
Поради Сократа
Один чоловік запитав у Сократа:– Знаєш, що мені сказав про тебе твій друг?
– Зачекай, – зупинив його Сократ, – просій спочатку те, що збираєшся сказати, через три сита.
– Три сита?
– Перш, аніж що-небудь говорити, потрібно це тричі просіяти. Спочатку через сито правди. Ти впевнений, що це правда?
– Ні, я просто чув це.
– Значить, ти не знаєш, це правда чи ні. Тоді просій через друге сито – сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось хороше?
– Ні, навпаки.
– Виходить, – продовжував Сократ, – ти збираєшся сказати про нього щось погане, але навіть не впевнений в тому, що це правда. Спробуємо третє сито – сито користі. Чи так вже необхідно мені почути те, що ти хочеш розповісти?
– Ні, в цьому немає необхідності.
– Отже, – підсумував Сократ, – в тому, що ти хочеш сказати, немає ні правди, ні доброти, ані користі. Навіщо тоді говорити?
10 порад від психолога: як батькам і дітям підготуватися до початку навчального року в умовах карантину
Майже півроку школярі знаходились на вимушеному карантині, який перейшов у довгі літні канікули. Діти звикли самі планувати свій день, до домашнього темпу та ритму життя, формату дистанційного навчання. З’явились нові звички та переваги перебування вдома.
Та вже 1 вересня очікується повернення дітей у класи, до звичного раніше навчального процесу,хоча і з певними карантинними особливостями. Багато хто вже скучив за школою, спілкуванням з однолітками. Однак деякі школярі з різних причин зовсім не готові повертатись до навчання у класи. Як дітям та батькам повернутись до звичного шкільного життя?
Психологи радять приділяти дитині більше уваги, та повертатися до звичного режиму навчання поступово.
Порадами для комфортної адаптації до навчання ділиться Інга Паламарчук, психологиня міжнародної благодійної організації СОС Дитячі Містечка Україна.
Поетапно повертайтесь до звичного розпорядку, коли дитина відвідувала школу. Врегулюйте кількість годин сну дитини, більш ранній підйом, прогулянки на свіжому повітрі, фізичну активність. Протягом 10 днів намагайтесь, щоб дитина лягала спати на 10-15 хвилин раніше, наближаючись до часу 21.00-22.00 (в залежності від віку дитини). Вставати теж треба на 10-15 хвилин раніше, наближаючись до часу підйому – орієнтовно о 7.00. Не примушуйте дитину одразу підхоплюватись з ліжка, особливо, коли в перші дні це є незвичним. Дайте час – 15-20 хвилин – полежати у ліжку. Головне, що дитина прокинулась у певний час.
Врегулюйте графік прийому їжі. Сніданок має бути приблизно через 40 хвилин після пробудження. Обід – приблизно у той самий час, коли дитина буде обідати, відвідуючи школу, та вечеря – максимально за дві години до сну. Протягом дня варто врахувати необхідність прогулянки на свіжому повітрі (1,5 – 2 години), можливості порухатись, погратись, зайнятись улюбленою справою, допомогти у домашніх справах. Але пам’ятайте, що правильно організований день та режим дитини – не самоціль. Уникайте крайнощів, будьте гнучкими, дослухайтесь до своєї дитини та її потреб.
Допоможіть дитині почати планувати та організовувати свій день, тиждень, розраховувати час, відмічати виконані завдання у щоденниках чи мобільних додатках (Goal Meter, Time Tree, Momento, Grid Diary, Trellо, Jorney, ResgueTime, Антилінивець). Оберіть те, що зручніше саме для вашої дитини і потренуйтесь до 1 вересня, щоб це стало зручним інструментом та помічником у навчанні. Така організація допоможе регулювати власні дії, відчути відповідальність за власне життя та допоможе зняти зайву тривогу.
Не забувайте включати у розклад домашні обов’язки та ті справи, де дитина скаже собі: "Я впорався, я можу". Врахуйте можливість доступу дитини під час навчання до комп’ютера, планшета або телефона, оскільки є велика ймовірність, що подальший процес буде мати елементи і онлайн завдань. Разом з цим, варто встановити збалансовані стосунки з гаджетами та робити акцент на здоровому використанні технологій для навчання та розвитку. Рекомендований час перебування за екраном для дітей 7-12 років – 1 година на добу, 12-16 років – 2 години на добу.
Інтернет у школі: не відібрати гаджет, а розповісти про безпеку
Слід знайти та навчити дитину гімнастиці для очей, щоб знизити негативний вплив на зір. Облаштуйте зручне та комфортне робоче місце з необхідною відстанню до екрану, можливістю зручно та рівно сидіти. Введіть час у родині без гаджетів – під час їжі, перед сном, на прогулянці. Власним прикладом показуйте, що спілкування в родині цінне і цікаве. Підготуйте до 1 вересня необхідний зручний одяг та взуття. Доцільно покласти до наплічника воду, печиво, фрукти, що допоможе поновити сили на перерві. Це допоможе створити позитивний настрій та сприйняття початку навчального року, додасть оптимізму.
Спільне святкування в родинному колі дає відчуття об’єднаності, підтримки з боку близьких, значимості дитини, етапів її життя, важливості її переживань та потреб. Діти вже багато що призабули не тільки за літо, а і за період карантину. Можливе зниженням уваги та концентрації. Заспокойте дитину та поясніть, що обов’язково буде період повторення пройденого матеріалу та нагадайте, що у будь-якій ситуації вона може звернутись до вас за допомогою. Наберіться терпіння та пам’ятайте, що період адаптації може тривати у першокласників – до 1,5 місяців, у школярів молодшого та середнього віку – 1 місяць, у старшокласників – 2-3 тижні.
Якщо протягом перших тижнів навчання ви відмічаєте погіршення фізичного стану дитини, скарги на головний біль, біль у животі, втому, порушення сну або апетиту, з’явився енурез, дитина почала гризти нігті, переважає пригнічений настрій або зміни настрою, є прояви агресивності, імпульсивності, або байдужості, відстороненості, труднощі у сприйнятті нового матеріалу, неприйняття шкільних правил або інші ознаки, які викликають занепокоєння – слід звернутись за консультацією до психолога, бо мова може йти про порушення шкільної адаптації дитини.
Не вимагайте значних успіхів у навчанні та високих оцінок. Краще частіше поцікавтесь: "Як тобі зараз? Що було непросто, а що вийшло добре?". Підтримуйте, допоможіть розібратись, уникайте зайвої критики. Розкажіть про необхідність користування маскою, дезінфекторами, миття рук після вулиці та перед прийомом їжі. Поговоріть про те, що вміння дотримуватись правил – це сила, а не слабкість людини, бо мова йде не про сміливість, а про розуміння та відповідальність. Забезпечте дитину запасним дезінфектором та маскою – в першу чергу дитина має відчувати себе безпечно та впевнено. Дізнайтесь у вчителя та проговоріть з дитиною алгоритм дій у разі, якщо вона відчує нездужання, симптоми застуди.
Поясніть, що це може бути не обов’язково вірус COVID-19, але варто про це відразу повідомити дорослим. Розкажіть, до кого у школі треба буде звернутись та очікувати вашого приходу. Особливо це актуально для молодших школярів. Будьте на зв’язку з дитиною та вчителем, залиште номери телефонів інших членів родини, яким за необхідності можна буде зателефонувати. Запропонуйте дитині навчитись дихати глибоко, животиком, наче надуваєш повітряну кульку – вдихати повітря носом протягом 2-3 секунд, потім затримати дихання на 2 секунди та повільно та плавно ротом видихнути повітря протягом 4-5 секунд. Важлива умова дихальних вправ – вдих має бути коротшим за видих та дихальний цикл має бути ритмічним. Повторити 10 разів. Ця вправа допоможе швидко заспокоїтись та зняти зайву тривогу.
Допоможіть дитині відслідковувати та чути сигнали власного тіла. Потренуйтесь починати будь-яку роботу з прийняття зручного положення тіла. Це допоможе знайти внутрішню опору, стійкість та покращить концентрацію уваги дитини. І головне – не забувайте обіймати дитину та давати їй відчуття захисту, сили та підтримки. Батьківська любов завжди допомагає долати перешкоди.
ЗНО.
ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
⚠️ Головне завдання батьків - надати психологічну підтримку дитині
⚠️ Самі налаштуйтеся на позитив і не «робіть катастрофи» із ситуації
⚠️ Вiрте в успіхи власних дітей («Я знаю, що у тебе вийде», «Ти зможеш»..)
⚠️ Надихайте дітей власним прикладом (мандруйте разом, yрізноманітнюйте сімейні будні, відвідуйте різні івенти, перфоманси...)
⚠️ Покажіть, що бути дорослим - цікаво
⚠️ Створіть дитині максимально комфортні умови для навчання
⚠️ Запропонуйте дитині свою допомогу, але не нав'язуйте
⚠️ Розкажіть про свій успішний досвід, поділіться власними лайфхаками як готуватись до іспитів, як легше запам'ятати матеріал, як швидко опанувати себе...
⚠️ Зрозумійте самі та допоможіть зрозуміти власній дитині, що кількість балів не є абсолютним критерієм її можливостей
⚠️ Підбадьорюйте та хваліть дітей за те, що вони роблять добре
⚠️ Забезпечте повноцінний сон та збалансоване харчування
⚠️ Розподіліть навантаження і темп підготовки по днях
⚠️ Не допускайте перевантажень, слідкуйте за перервами під час підготовки
⚠️ Навчіть дитину розподіляти час
⚠️ Разом з дитиною детально обговоріть всі можливі подальші кроки розвитку подій у випадку невдачі (складіть план дій на майбутнє: пройти додаткові підготовчі курси, влаштуватися на роботу, опанувати професію на короткотермінових курсах...)
⚠️ Найголовніше - знизити напругу і тривожність дитини!
Бережіть фізичне і психологічне здоров'я!
Поради психолога учням
Ти вважаєш, що недостатньо впевнена в собі людина?
Ось деякі орієнтири впевненості:
1. Я маю право оцінювати свою поведінку, думки та емоції і приймати відповідальність за їхнє ініціювання і наслідки для себе.
2. Я маю право вирішувати, чи відповідальний я за вирішення проблем інших людей.
3. Я маю право змінювати свою думку.
4. Я маю право робити помилки і бути відповідальним за них.
5. Я маю право бути нелогічним у прийнятті рішень.
6. Я маю право говорити, що я чогось не знаю.
7. Я маю право говорити, що я чогось не розумію.
8. Я маю право говорити, що я не маю до цього ніякої справи.
9. Я маю право встановити особисті пріоритети.
10. Я маю право говорити «ні» без почуття провини.
У тебе проблеми у спілкуванні?
Дотримуйся наступних принципів!
Досить часто хлопці й дівчата потрапляють у ситуації, коли їм важко зробити перший крок до знайомства, особливо, із людиною протилежної статі, перший крок до примирення. За цим стоять глибокі переживання: страх, роздратування, несподівана агресивність. Усе це може ускладнювати життя. Але при бажанні завжди можна знайти вихід.
Пам'ятай!
1. Найважливішим є саме перший крок. Тому, якщо ти хочеш познайомитися чи помиритися, йди першим назустріч людині, не чекай і не думай, що це повинна зробити вона.
2. Посміхайся! Твоя посмішка свідчить про добрі наміри.
3. Частіше називай ім'я співрозмовника. Для кожного звук власного імені найсолодший і найважливіший звук людської мови.
4. Проявляй щиру зацікавленість.
5. Інтонацією, виразом обличчя, позою покажи зацікавленість.
6. Намагайся знайти цікаву тему для розмови. Розмова «ні про що», про футбол, погоду, фільм теж може дати хороший результат. Важливо те, що контакт уже відбувся.
7. Налаштовуйся на людину, уважно слухай її. Слухати набагато важче, аніж говорити самому. Уважно спостерігай за іншими, намагайся якомога глибше зрозуміти повідомлення (те, про що говорить інший), запам'ятовуй почуте, перед тим як дати відповідь.
8. Слова не обов 'язково найважливіші елементи повідомлень. Ми спілкуємося навіть тоді, коли мовчимо.
9. Будь відкритим, випромінюй тепло, і воно повернеться до тебе.
Якщо виникають конфліктні ситуації при спілкуванні
…виражати згоду тобі допоможуть такі фрази:
· Це не викликає заперечень (сумніву)…
· Я готовий з цим погодитися…
· Мені близькі ці думки…
· Я поділяю (підтримую) точку зору (думку)…
· Я теж хотів це (про це) сказати…
· Моя точка зору (моя думка, моя позиція) повністю збігається…
· Ніхто і не заперечує…
Ти не образиш іншого, якщо вираження своєї незгоди почнеш зі слів:
· Мені так не здається…
· Я думаю по-іншому (навпаки)…
· Я дотримуюсь іншої думки…
· У мене інша (протилежна) точка зору…
· Я дозволю собі не погодитися з тобою…
· На жаль, не можу погодитися з тобою…
· Мені хотілося б висловити свою незгоду…
Профорієнтація: Як вибрати професію? Інтерв'ю з психологом Вікторією Вероні / ZNOUA
Як сказати “не можна”, щоб дитина вас почула.
1. Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції.
Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.
2. Уникайте заборон.Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності.Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.
Якщо уникнути заборони не вдалося:
3. Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами.Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …
4. Пояснюйте причину.Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.
5. Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною.Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.
6. Пропонуйте альтернативу.На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.
7. Будьте послідовні.Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.
8. Дуже важливою є система батьківських ТАБУ.Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.
І на останок нагадаємо:ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.
ЯК ПРАВИЛЬНО ВІДМОВИТИ ДИТИНІ?
– Мамо, а можна мені піти погуляти?
– Не можна!
– А чому?
– Тому що я так сказала!
Пригадуєте цю картинку з вашого дитинства? А свої почуття можете пригадати?Здивування, образа, нерозуміння, роздратування, іноді навіть гнів і злість. А чому? По-перше, тому що ви не отримали пояснення. По-друге, тому що мама однозначно вибудувала статусну ієрархію: я – начальник, ти – підлеглий. Ти повинен робити так, як я сказала.
Такі батьківські відповіді як«роби без розмов!», «тому що треба», «тому що я краще знаю», «не можна і все»не тільки ранять дітей, вони демонструють неповагу до дитини і батьківське небажання стати на місце дитини.
Розглянемо приклади більш конструктивної взаємодії.
Приклад 1. Дитина просить почитати / пограти, а ви зараз не можете.
Звичайно, найпростіше відповісти так: «Ти що, не бачиш, що я зайнята?». Але можна й інакше. Присядьте перед дитиною навпочіпки, обійміть, поцілуйте і скажіть: “Синку, я дуже хочу пограти з тобою. Але зараз мені обов’язково потрібно приготувати вечерю. Адже ми скоро будемо вечеряти і погано, якщо нам буде нічого їсти. Давай ти мені допоможеш, будеш мити картоплю, а потім ми пограємо“. Намагайтеся в таких випадках не відсилати дитину (“пограй один, а потім …”), а якось зайняти її так, щоб вона знаходилась поруч з вами. Навіть дворічний малюк може пластиковим ножем порізати овочі, помити овочі, витерти посуд, дістати його з посудомийки. Навіть якщо дитина щось розіб’є, користі буде більше, ніж шкоди, адже цей час вона проведе з вами.
Приклад 2. Дитина просить цукерку.
Давайте спробуємо пом’якшити відмову. Це можна зробити, показавши дитині, що ви піклуєтеся про неї:“Синку, я дуже хочу порадувати тебе, але шкідливо їсти багато цукерок. Давай краще я дам тобі яблуко”. Або можна сказати дитині, коли саме в майбутньому ви зможете дати їй цукерку.
Приклад 3. Дитина не хоче лягати спати і просить ще трохи подивитися телевізор.
Я думаю, ви вже розумієте, що варіант «Я сказала спати, значить, спати» не найкращий? Можна відволікти дитину, поділитися своїми переживаннями:«Знаєш, коли я була маленькою, я теж дуже не любила лягати спати. І я просила маму посидіти зі мною. Давай я теж посиджу з тобою, розповім казку або почитаю тобі книжку? ».
Немає точних, єдино вірних слів. Але кожна мама інтуїтивно може знайти для свого малюка ті слова, які потрібні йому.
